Д - душевний неспокій Е - “ерозія”, руйнування мрій П - порожнеча 

Р - розчарування Е - еміграція С - сірі будні І - іронія Я - не хочу жити, Я - ніхто, Я - нікому не потрібний. 

Три місяці тому я  зустрілася з перешкодою, яка забрала  з моїх очей блиск, а на серце поклала тугу. Починалась зима, усе навколо засипало снігом, і якось непомітно моє життя перетворилося в суцільний лід. Лід, під яким мутно видно небо... Лід, на якому слизько. Лід, поряд з яким холодно і моторошно. Лід, що руйнує могутні пароплави.

Лід, який зруйнував мене... Спочатку все так не здавалося. Я думала: “Ну, подумаєш, невдача. Часто таке буває...”. Та чомусь появилася тривога, яка переросла в ДУШЕВНИЙ НЕСПОКІЙ. Я відчувала, що в моє життя тихенько підкрадається вона — “Д.......”. Безсонні ночі мінялися напруженими днями. Навколо мене люди, яких я так люблю, але зриваюся, сварюся, нервуюся саме на них. Уже не розрізняючи днів, я дозволяла собі просто пускати все так, як воно йшло. І яка може бути мова про те, що я мріяла в дні перед появою “дЕ......”??? Це вона принесла ЕРОЗІЮ — руйнацію моїх мрій, бажання реалізувати себе. Я почала розуміти, що хотіти чогось — не варто, що мої мрії — нереальні забаганки, нездійсненні фантазії. І просто забила на них... Все, що наповнювало мене, що приносило посмішку і ентузіазм, замінилося великою диркою, ПОРОЖНЕЧЕЮ, яку принесла з собою “деП.....”. Що тут сказати? Всі ми прекрасно розуміємо, що таке порожнє місце. Це коли ти хочеш їсти, а холодильник як новий.., коли приносиш зошит на контрольну, а в ньому - жодної лекції. З таких речей не візьмеш нічого. Так само і з мене. Я не мала що взяти з себе навіть для себе. Я РОЗЧАРУВАЛАСЬ. “депР....” поступово висмоктала з мене віру в те, що існує щось хороше, надію на те, що буде краще, і все минеться. Зразу згадались рядки нашого улюбленого поета: “...Не дав мені Бог нічого. І хлинули сльози...”А хто — Бог? Де Він тепер, коли я пропадаю? Чому Він закрив на мене очі? А може це все фанатизм і вигадки людей? Може насправді Його не існує? Він - жорстокий, немилосердний... А пастор говорить що Він добрий і вірний, бо так треба... Після тижневих роздумів захотілося зникнути для всіх, вона - “депрЕ…” - породила в мені нестерпне бажання ЕМІГРУВАТИ. Куди – не будь, головне — подалі від знайомих облич, від тих, хто знав мене веселою і життєрадісною. Тоді я була такою, а тепер навколо мене СІРІ БУДНІ, а поряд зі мною, чи то в мені, моя вірна - “депреС..” . Сіро-буро-малинові кольори, чорна смуга і всякі такі небилиці закрутили мене в колесі так, що, здавалось, повороту назад не буде. Сірі стіни в сірій кімнаті, сірі автобуси на сірих дорогах, сірі люди, сіре і сире повітря... Ех, якось смішно ставало лише від того, що навколо ще був хтось, хто вірив в те, що я перевірила і не знайшла. Вони мені говорять, що це правда, а я і та моя подружка “депресІ.” з ІРОНІЄЮ дивимось на них тай веселимось. Гарна була компанія для диких вигуків до тих, хто фанатично і наївно вірив в чудеса і добро. Останньою краплею було повне знайомство з тією, яка привела мене від маленького неспокою, якому я дала місце тоді, до такого стану. Вона відкрила своє справжнє ім’я - “ДЕПРЕСІЯ”. Я! тепер нікому не потрібна. Я! - ніхто... Немає сенсу жити і взагалі Я! - помилка, мене не мало бути. Я! хочу вмерти...

...Ось як воно  було. За вікном весна, а я  уже її не бачу. Бо піддалась  тоді їй. Бо дозволила собі  тоді трішки понити, поскиглити  і подумати. А, виявляється, і  думати інколи шкідливо. Затягує... Ех, якби то всі зрозуміли, що  зі смутком треба боротися на початку, не чекаючи часу, коли жити не хочеться. На рівні душевного неспокою покликати Ісуса, що приносить мир, а якщо раптом не встигли, то на межі ерозії мрій згадати, що Він - воскрес, а значить мріям життя теж дає Він. Бо потім, коли уже розчарування прийде - не буде в кого вірити. Емігруєте далеко, але ж від себе то не втечеш. “Депресія” з вами “попреться”.

Я прошу вас, усі, хто зараз там, де життя: “Бережіть  себе від вологості слізної, від  слів саможалю “Ой бідна я, нещасна”, від смутку! І пам’ятайте, боремось — значить живемо. Боремось разом з Богом — ДЕПРЕСІЯ боїться і тремтить!!!” 

Притчі про депресію. 

Якось прийшов один чоловік до лікаря, сумний-сумний. Не важко було здогадатись, що хворого  мучить депресія. Чоловік жалівся  на цей стан і просив рекомендацій чи ліків. В цей час у місті був приїзний цирк, що славився своїм веселим і енергійним клоуном. Тому лікар порадив чоловікові піти туди і весело провести час. На цю пораду хворий відповів:

“Лікарю! Я і є  той клоун...” 

Говорять між собою дві християнки:

- Прийшла вчора додому, сумна, безсильна, одним словом — депресія. Сьогодні встала — знову в депресії.

- Хочеш, помолюсь, не встанеш 

– Лікарю, у мене депресія.

– Ну що я можу Вам  порадити?... Найкращі ліки – поринути з головою в роботу!

– Але я замішую  бетон, лікарю. 

Як захиститись  від депресії.

- уникайте перевтоми;

- займайтеся спортом,  багато гуляйте та бігайте  підтюпцем три дні на тиждень;

- проводьте час  на природі, насолоджуючись Божим  чудовим творінням.

- зробіть своє оточення яскравим та життєрадісним;

- слухайте веселу  та життєрадісну музику;

- встановлюйте для  себе маленькі цілі на кожен  день, які можна досягнути. 

Навчіться перемагати депресію.

- протистаньте невдачам  у вашому житті, через які  ви засмучені, та дозвольте Богу зцілити вас;

- відкрийте своє  серце та усвідомте, що жалість  до себе – це гріх;

- підживлюйте свої  думки, концентруючись на великій  Божій любові до вас;

- відмовтесь від  негативного мислення та негативних  розмов;

- пам’ятайте, що  Бог контролює ваше життя, та що Він пообіцяв вам дати надію на майбутнє.

Віта Кузьмич