Отримання позитивного результату аналізу на ВІЛ – це кризова ситуація практично для кожної людини. Однак будь-яка криза не може тривати вічно. Іноді, щоб її перебороти важливо довідатися, як це робили інші люди з ВІЛ.

Нещодавно ви дізналися, що у вас ВІЛ. Може бути, що про це вам сказав ваш лікар, або співробітник анонімного кабінету тестування. Або як у моєму випадку, ви почули про це по телефону від досить близької людини. Неважливо, наскільки делікатно або жорстко вам піднесли цю новину, швидше за все у вас почалася криза. Що я називаю словом "криза"? Ну, можливо, ви перебуваєте в шоці, ви не можете ясно зрозуміти, що сталося, ваші думки поплутані, а деякі не залишають вас у спокої, наприклад, думка про те, що життя закінчилося, що ви не доживете до наступного року, що тепер ви станете потворою, яку ніхто не буде любити і всі будуть боятися. Сподіваюся, ви так не думаєте, але саме так думав у той час я.

Я відразу почав планувати свою власну смерть - жахливу, огидну, самотню долю, яка може чекати мене в будь-який момент. Врешті-решт, я дійшов до точки, коли почав думати про те, щоб покінчити з собою замість того, щоб чекати неминучої і болісної, повільної смерті, яку я собі весь час уявляв. Думаючи, що таким чином я тільки зроблю своїм близьким послугу. Це був страшний час. Якось самі по собі будь-які цілі почали здаватися безглуздим. Навіщо мені щось робити, якщо життя втратило сенс? Капітальний ремонт у квартирі? Занадто довго. Нова робота? У мене не буде часу на нову кар'єру. Незабаром я почав злитися. Я злився на те, що я помру, злився на людей що навколо навколо мене, які продовжували жити нормальним життям, поки я вмирав від СНІДу який глибоко закарбувався в моїй підсвідомості, злився на себе за те, що я це допустив, і також на особу, від якої мені це передалося. У мені йшов справжній конфлікт, з одного боку я знав, що я вмираю, з іншого - я відчував себе цілком живим і здоровим і не знав, як це зрозуміти. Всі здорові звички, які появились у мому житті - правильно харчуватися, здоровий сон, уникання випивки, наркотиків і куріння - наче мене зрадили, тепер вони здавалися марною тратою часу. Деколи приходили навіювання, що можна розпочати ризиковане життя. Я скоро все одно помру, то чому ж не піти з шиком? Я поняття не мав, що робити далі, і що мені робити з собою, щоб вижити, і скільки взагалі я можу прожити. Все про що я міг думати, це те, що я чув про СНІД - жахливі зображення в рекламі, і всі інші жахи, що я відразу приміряв на свою безнадійну ситуацію. І якщо те, що я описую, здається знайомим - то без сумніву, це криза.

Як би там не було, сам факт, що ви читаєте цей текст, є досить достовірним показником того, що ви цілком живі. Також як і те, що я написав цей текст, говорить про те, що минуло шість років, а я все ще живий. Життя не скінчилося, навіть якщо іноді так і починає здаватися. Його значення не може бути зменшене. Цінність не може бути втрачена. Ви та сама людина, що і до діагнозу. Ті ж надії, ті ж мрії, та ж душа. Звичайно, факт, що ви тепер ВІЛ-позитивний, досить шокує, і цю подію, яка ніколи не траплялося з вами раніше. Але ми люди - напрочуд гнучкі істоти, які пристосовуються до будь-яких умов  життя - це наша природа. Так, ваше життя тепер зміниться, але життя - це і є постійні зміни, і дуже часто небажані. Ми просто робимо все, що можливо, щоб пристосуватися і продовжити насолоджуватися життям. І я говорю зараз, без жодних сумнівів, що у вас всередині є сила, щоб пристосуватися і жити в світі з ВІЛ. Повірте.

Як тільки ви переживете цей кризовий період, ви зробите те ж саме, що й мільйони людей до вас - пристосуєтеся і почнете жити далі, насолоджуючись кожним днем, що у нас є. Як би дивно це не прозвучало, ви можете поступово виявити, що цей досвід зробив ваше життя у багатьох відношеннях кращим. Вам довелося працювати над собою, щоб зцілити свій розум, тіло і дух, і можливо, так ви розлучилися з деякими подіями минулого, які зараз втратили над вами владу. Так що перш ніж ви зробите велику помилку і відмовитеся від навчання або відкладання заощаджень, перш ніж ви почнете ризикувати своїм життям або думати про те, щоб взагалі розлучитися з ним, дозвольте дати вам пораду, про те, як пройти через цю кризу.

Зараз ви починаєте перший з чотирьох стадій з подолання вашої кризи. Немає ніяких тимчасових обмежень на кожну з цих стадій. Це може бути декілька тижнів або місяців, а в деяких випадках навіть кілька років. Як довго це триватиме не так важливо. Важливо, щоб ви пройшли через усю кризу до кінця. Це потребує роботи, це потребує практики, але тільки так можна досягти душевного спокою.

Перше: зупиніться і дихайте

Малоймовірно, що ви залишалися наодинці зі своїм внутрішнім світом з моменту отримання діагнозу. Зараз саме час. Зупиніться, закрийте очі і повільно дихайте через ніс. Зробіть це ще раз. Зосередьтеся на своєму диханні, вважайте кожен вдих і видих як "раз, два". Я знаю, що це звучить дуже нерозумно. Але зосередженість на диханні допомагає швидко заспокоїтися. Це стане вашим захистом на найближчі дні або місяці. Якщо ви відчуваєте стрес, паніку, страх чи тривогу, зупиніться і дихайте, поки ви не почнете знову раціонально мислити. Не важливо, де ви знаходитеся, з ким ви і що робите. Просто зупиніться і робіть це, не турбуйтеся, що про вас подумають. Зробіть перерву для вашого розуму і тіла. Ви здивуєтеся, наскільки це добре допомагає.

Тільки після одержання діагнозу я вперше дізнався, що таке напад тривожності. Це було для мене справжнім шоком, я не завжди вважав себе сильним і незалежним. Через деякий час після діагнозу я читав журнал для людей з ВІЛ в черзі до психотерапевта в консультативному центрі. Переглянувши рекламу декількох препаратів, я прочитав перелік їхніх побічних ефектів. Потім прочитав кілька листів від читачів, які описували, як проявлявся у них СНІД. Через якийсь час я зрозумів, що задихаюся, і що мене ось-ось вирве. У паніці я не міг встати і не володів собою. Я відчував себе самотнім, безпорадним і було відчуття гострої потреби в повітрі. Я відчував себе слабким, приниженим, переможеним, що збільшувало у мені відчуття смерті. Коли мене покликали на консультацію, все в середині стало важким, і в горлі став комок. Мене провели до психолога, який відразу відчув і побачив мою стривоженність,  і психолог промовив: "Присядьте, зупиніться і дихайте". Ці три прості слова стали моїм спасінням кожного разу, коли я чекав на результати аналізів, коли я натикався на статтю про СНІД або бачив людей які сиділи поряд зі мною і яких я бачив те, що відбувається зі мною, або коли мені здавалося, що голова просто не витримає всіх цих думок. Зробіть паузу. Дайте розумові трохи відпочити і ні про що не думати. Зупиніться і дихайте кожного разу, коли ваші думки доводять вас до ступору або паніки. Привчіть себе зупинятися і дихати кожного разу, коли ви починаєте планувати жахи, які чекають вас у майбутньому, або коли ваше тіло говорить вам, що стресів було занадто багато. Це просто і корисно для духовного і фізичного здоров'я. Це може врятувати вам життя.

 Сфокусуйтеся на справжньому

Прямо зараз, уява - ваш найгірший ворог. З великою ймовірністю, уявляючи майбутнє, ви наповнюєте його жахами. Ваш розум може переконати вас, що жахливі образи - це просто об'єктивний погляд на найближче майбутнє. Звичайно, ми вважаємо уяву чимось добрим, але в таких обставинах, вона обманює. Правда в тому, що ваше майбутнє таке ж, як і до діагнозу - невідоме вам. Ви не знаєте, що станеться в майбутньому. Ніхто не знає. Цей факт не змінився. Змінилася тільки ваша уява, що тепер може маніпулювати вами і нагнітати ваші страхи. Але у наших силах зупинити їх відразу. Все що потрібно - сфокусуватися на справжньому.

Теоретично сфокусуватися на справжньому дуже просто, на практиці - це вкрай складно. Наш розум міцною хваткою тримається за минуле, розкопує його кожного разу, коли ми щасливі або нещасні. З іншого боку, ми весь час губимося в наших думках про майбутнє, мріємо про те, що трапитися завтра, що зробить нас щасливими. Але в реальності сьогодення - єдиний час, що є в нашому розпорядженні. Ніхто не може змінити минуле. Ніхто не може контролювати майбутнє. Єдиний час, на який ви можете вплинути - це справжнє, те, що відбувається тут і зараз. Ось де повинен знаходитися ваш розум, особливо, коли ви в кризовому стані. Майбутнє залежить від того, що ви робите тут і зараз. Не озирайтеся назад, не турбуйтеся про те, що трапиться. Подумаєте про це пізніше, якщо необхідно, коли ви знову відчуєте грунт під ногами. Не заглядайте в майбутнє. Будьте тут, сьогодні, живіть своїм життям і насолоджуйтеся тим, що знаходиться перед вами прямо зараз. Це спосіб мислення, який корисний для всіх, але мало хто може його досягти. Заради власного блага, станьте одним з цих небагатьох.

Зараз, кожного разу, коли ваш розум занурюється в минуле чи майбутнє: зупиніться, дихайте, сфокусуйтеся на те, що відбувається прямо зараз. Якщо ви сконцентруєтеся на теперішньому моменті, це очистить ваш розум від негативних думок. Я гарантую, що це допоможе вам у цій та будь-якій іншій кризі.

 Простіть себе

Я підозрюю, що в стані кризи, на порядку денному у вас стоять звинувачення. У свою адресу, тому що ви це допустили. На адресу людини, від якої передався ВІЛ. На адресу людей, які дали вам наркотики, чи алкоголь, під впливом якого ви ризикували. На адресу виробників презервативів, якщо презерватив порвався. Зрештою, звинувачувати можна навіть всіх учених світу, тому що вони так і не придумали, як вилікувати ВІЛ. Неважливо, хто чи що це, ваш розум шукає "козла відпущення" за те, що з вами сталося. Звинувачення звичайно ведуть до злості, і злості у вас зараз теж може бути багато. Хоча звинувачення викликають великий стрес, злість - це більш небезпечна емоція, вона може легко стати ненавистю, насильством, вона може позначитися як на вас, так і на оточуючих вас людей. Вона може змусити вас руйнувати себе емоційно та фізично: вживати наркотики і алкоголь, ризикувати, в тому числі і займатися незахищеним сексом. Або вона може надихнути вас помститися людині, яку ви звинувачуєте в тому, що трапилося, що призведе тільки до додаткових проблем. Злість і ненависть ніколи і нікому не приносять нічого хорошого.

Проти злості є простий засіб. Простіть себе. Я знаю - це звучить надто просто, але повірте, це працює. Щоб у вашому минулому не призвело до вашого діагнозу, ви не можете повернутися і це змінити. Ви можете заподіювати шкоду собі, іншим людям, але минуле все одно не зміниться. Подумайте про це на секунду. Прийміть це. Це факт. Звинувачуючи себе зараз, ви тільки не даєте зникнути вашому болю і стражданню. Простіть себе і почніть жити сьогоденням. Є тільки один спосіб подолати кризовий період, не завдаючи собі значної шкоди.

Я знаю, що можливо замість себе ви звинувачуєте когось  другого, і вам здається, що ця рекомендація з прощення себе для вас немає сенсу. Перш ніж ви пропустите цю частину і почнете читати далі, дозвольте запитати у вас - ви брали участь в поведінці чи діях, які, очевидно, призвели до вашого інфікування, хоча б у якійсь мірі? Чи погоджувалися ви на сексуальний контакт чи ін'єкцію використаним шприцом? Будьте цілком чесними з собою, відповідаючи. Неважливо, чи знали ви або не знали, що в іншої людини ВІЛ. Якщо ви вірите, хоча б трохи, що ви вибрали дії, які призвели до вашого інфікування, тоді з великою ймовірністю, десь глибоко всередині, ви звинувачуєте себе за те, що з вами сталося. Якщо ви не визнаєте цю провину перед самим собою, з часом вона буде зростати, стане злістю або ненавистю. Кожного разу, коли ви будете приймати свої ліки, кожного разу, коли ви будете чути слова ВІЛ чи СНІД, і кожного разу, коли вам потрібно буде змінити своє життя через ВІЛ, ви будете злитися, будете ненавидіти, будете впадати в депресію. Так жити не можна. Я бачив людей, які плекали ці почуття роками, і життя їх було досить жалюгідним видовищем. Дайте собі час, щоб зцілитися - визнайте наявність почуття провини, пробачте себе і продовжуйте рухатися далі.

Але якщо ви пробачили себе, що робити з іншими, яких ви звинувачуєте? Як впоратися з цією злістю? Як тільки ви прийняли почуття провини і пробачили себе, вам стане набагато простіше пробачити і інших людей за те, в чому ви їх звинувачуєте. Ви виявите, що в міру того, як зникає злість на самого себе, те саме відбувається і зі злістю на інших. Іноді злість зникає сама, як тільки закінчується криза, і ви вчитеся жити з цією ситуацією. На даний момент зосередьтеся на собі. Простіть себе і дозвольте подбати про себе. Все інше може почекати.

Якщо ви ніяк не можете пробачити себе або ваша злість на себе та інших не зникає, я настійно рекомендую терміново починати шукати можливість для консультування. Мені свого часу дуже пощастило з людиною, з якою я зустрівся через деякий час після діагнозу. Для мене це був перший раз в житті, коли я звернувся до когось за допомогою. Вона показала мені, як подолати злість до себе, замість того, щоб плекати ненависть і саморуйнівну поведінку. Я зробив це, коли простив себе. Не можу сказати, що я не відчував злості після того, як ця людина мене підтримала. Злість продовжувала проявлятися час від часу, посилюючи стрес. Мені треба було кілька років, щоб повністю позбутися від цих почуттів. Але прощення самого себе допомогло зменшити кризу, причому дуже швидко. Чим менше у вас буде злості, тим швидше ви будете вилікувані від кризи. Не зациклюйтесь на ненависті, вона лише руйнує вас самих. Зверніться за допомогою, і пам'ятайте, що ви її гідні.

Забудьте всі історії та створюйте власний досвід

Саме так: усі ці історії. Ми почали відвідувати всілякі конференціїї, де гаряче борються з СНІДом або бачили передачі про людей, які живуть, або точніше вмирають від СНІДу. ЗМІ обожнюють драматичні історії, що лякають, шокуючі історії на цю тему. Вони намагаються розбудити максимум негативних і слізних емоцій, для них це питання рейтингу. Вони просто не бачать сюжету, якщо там немає схлипуючих родичів, трагічної музики і людей на смертному одрі. І звичайно, вони просто не усвідомлюють, якої величезної шкоди вони приносять тим , хто з нас згодом отримає той самий діагноз. Якщо ви не бачили страшних історій по телебаченню, ви читали їх у газетах або чули від друзів. Можливо, що у вас був власний травматичний досвід, якщо хтось у вашому житті боровся з ВІЛ або пішов з життя через СНІД. Це дуже могутні образи. Прямо зараз ваш розум використовує їх, щоб підтримувати ваші страхи і утримувати вас у стані паніки. Якимось чином чужі історії, сприймаються як ваші власні - як ваше майбутнє, ваша неминуча доля. Ну і як же з цим взагалі впоратися?

Рішення дуже просте. Забудьте всі історії та зробіть ВІЛ своїм особистим досвідом. Він не відрізняється від решти вашого життя. Якщо хтось народився в той же день, що і ви, чи означає це, що його життя буде точнісінько таким ? Може бути, що кожна людина вашої статури і професії буде жити в такій же квартирі або купить таку саму річ як у вас? Звісно, ні. Кожне життя - це унікальний досвід, зі своїм набором подій та їх наслідків. Це відноситься і до вашого життя, у тому числі і до ВІЛ. У майбутньому з вами станеться те, що не станеться ні з ким іншим, і в остаточному підсумку майбутнє буде визначатися тим, що ви робите тут і зараз. Вірите ви в долю чи ні, ви не можете знати, що вам уготовано в майбутньому. Не витрачайте енергію, намагаючись намалювати собі, як буде виглядати майбутнє, про яке ви все одно не маєте уяви. Замість цього, витрачайте сили на життя в сьогоденні, насолоджуйтеся кожним моментом життя зараз. Дуже скоро ви зрозумієте, що є сьогодні і є ваше життя, ваше майбутнє. Повірте. Я живий доказ. Через шість років після мого діагнозу моє життя триває, і зі мною відбулися приголомшливі речі, які я навіть собі уявити не міг, коли перебував у кризі. Якби тоді я здався, я б упустив дивовижний досвід, який чекав на мене попереду, і я впевнений, ще чекає в майбутньому. Не здавайтеся через те, що ви десь чули, або через те, що сталося з іншими людьми. Пам'ятайте, що ваше життя - це лише ваш досвід. Живіть сьогоденням, від одного дня до іншого, дякуючи Богу за кожен прожитий день та подарований день і за дароване прощення для нас.