18 липня Церкву відвідав Зеновій Василик, пастор Церкви "Божий покров", м. Львів. Разом із пастором до нас завітали його дружина Руслана та донечка Ребекка. Ця благословенна сім’я присвятила себе  на служіння Богу і людям і залишаються вірними своєму покликанню та посвяченню. Вони працюють із нарко-алкозалежними, із тими, хто перебувають у тюрмах, та хто звільняються із в’язниць, безнадійно хворими, служачи їм словом, молитвою та підтримкою.

     Пастор Зеновій звернувся до Церкви із чудовим посланням від Господа, яке він отримав. У своєму слові він підбадьорив нас, нагадавши, що християни мають  найбільше  у світі багатство  - це віра в Бога, Його любов, Його силу. Але часто самі християни забувають про це благословіння і не користуються ним. Одні мають сильну, тверду віру,  тільки знаходячись у Божій присутності, перебуваючи у домі Божому, але, коли віддаляються від Нього, їхня віра гасне. Та, на щастя, є й інші християни, котрі вірять, незалежно від того, знаходяться вони в церкві, чи ні!
     Бог хоче, щоб ми мали міцну віру завжди, Він поселився в нас,  для того, щоб ми не були сухими, але, щоб ріки живої води текли із нас. Ісус Христос - жива вода і, коли ми будемо вірувати в Нього, то зможемо зволожити пустелю. Бог шукає тих, хто по вірі, щоб пустелю зробити квітучим садом, солончак зробити родючим, бо в нас є Божий Дух.
  Пастор Зеновій залишив для Церкви 6 основних пунктів, слідуючи яким християнин може виконати Боже покликання у своєму служінні:
1. Завіт із праведником (Мт.1:18,19)
2. Радість, бо Господь з нами (Лк. 1:28)
3. Не бійся (Лк. 1:30)
4. Наповнення Духом Святим ( Лк. 1:35)
5. Правильне ісповідання і пророкування у своє життя (Лк.1:38; 46-55)
6.  Дружба із тими, хто вагітний Божими мріями (Лк. 1:39-45).
Пастор порівняв започаткування  служіння із зачаттям та народженням Ісуса Христа через Діву Марію від Духа Святого. 
      Закінчив проповідь пастор Зеновій віршем - пророцтвом для Церкви, який Бог дав йому для нас. В кінці служіння пастор та його дружина молилися за всіх, хто бажав обновлення віри та прагнув служити людям, виявляючи їм Божу любов.
 Хоч я в пустині, де нема води,
 Посохли ріки, повно є біди.
 Зато в мені відкрите є джерело
 Воно іскриться, як нове вино.

Весь світ лежить в ненависті, в злобі,
Кругом неправда, люди дуже злі,
А нам Ти подарив Свою любов,
Щоб мали ми в собі життя, пролив Ти кров.
 

В пустині щастя не шукай собі,
В пустині скорпіони, змії злі,
Пустиня нас очікує давно, 
Щоб ми принесли їй своє вино.

Можливо, ти забив своє джерело.
Шукаєш воду, п’єш чуже вино,
Воно вбиває круг твого життя,
Страждаєш ти та вся твоя сім’я.

Скоріше, друже, до Христа спіши,
Йому про себе правду розкажи.
Тебе омиє Він в Своїй крові
Та воду Свою дасть тобі в житті.